Іноді життя нагадує нескінченний біг — від уроку до уроку, від завдання до завдання. А між ними — стрес, хвилювання, недоспані ночі. Саме тому учні нашої гімназії долучилися до Марафону Сили 3.0, присвяченого Всесвітньому дню психічного здоров’я, щоб на кілька днів зупинитися, вдихнути глибше й замислитись: а як я себе почуваю насправді?
Учні 5–9 класів переглянули відео-історію про пригоди Дена і Рори “Проти корпорації С (стресу)”.
У сюжеті місто охопив сум і стрес. Винахідник створив пристрій — Позитрон, який міг допомогти людям відновити спокій і життєву радість. Та раптом винахідника і Позитрон викрадають, і друзі вирушають на його пошуки, долаючи страх, тривогу й відчай.
Разом із героями учні дізнавались:
- Яким буває стрес і які можуть бути його наслідки;
- Як розпізнати хронічний стрес у себе чи близьких;
- Як діяти під час панічної атаки;
- Як впоратись із безсонням, спричиненим тривогою;
- Що робити, коли здається, що сум і самотність поглинають;
- Як скласти надійний план подолання страху та впорядкувати свій день, щоб легше долати щоденний стрес.
У кожному класі учні створювали власну “Абетку відновлення” — творчий простір, де кожна літера ставала символом турботи про себе. Ці вправи допомогли школярам сформувати власні орієнтири внутрішньої стійкості, відновлення та доброти до себе й оточення.
Особливу увагу привернула стіна підтримки, створена в шкільному коридорі.
На кольорових долоньках — теплі слова з “СенсоТеки. Ти як?”, яку розробила психологиня Світлана Ройз. Учні обирали та створювали ті фрази, які найбільше відгукнулись у їхніх серцях — ті, що звучали як підтримка й прийняття.
Марафон став не лише частиною освітньої програми, а й щирим нагадуванням: турбота про ментальне здоров’я — це не розкіш, а необхідність, не пауза від навчання, а його невід’ємна частина.
Коли дитина почувається спокійно, зрозумілою й прийнятою — тоді відкривається шлях до справжнього навчання, творчості й розвитку.
Велику роль у цьому відіграють класні керівники — саме вони щодня поруч із учнями, бачать їхні зміни, помічають сигнали втоми чи тривоги. Їхня уважність і щире ставлення стають першою лінією підтримки для дітей. А поруч — практичний психолог, який допомагає педагогам і учням знаходити слова, дії й ресурси для відновлення.
Разом ми формуємо в гімназії простір турботи, де бути собою — безпечно, а просити про допомогу — нормально. Саме тоді народжуються слова, що підтримують і додають сил:
“Коли важко рухатись — просто йди. У кожному кроці — сила, що рухає вперед.”
“Можна бути недосконалими, але цінними. Ти — цінність.”
Ці прості фрази, як світлі маяки, залишаються з кожним, хто пройшов Марафон Сили.
Адже справжня сила — у здатності помічати, відчувати й підтримувати себе.
І саме з цієї сили починається шлях до гармонії, радості й щасливого майбутнього.
