Випускний, обпалений війною…

Малиновим передзвоном відлунав останній дзвінок, складено основний екзамен на зрілість під назвою НМТ, і ось воно нарешті свято, якого з неприхованою радістю чекали усі випускники – випускний бал. Хоча, який бал, коли в країні йде війна? Скоріше, скромне свято прощання з дитинством. Зібралися на подвір’ї рідної сьомої школи, яку ще так незвично називати гімназією. Хлопці у строгих костюмах відразу подорослішали, а красуні-дівчата запишалися своєю вродою.

 

 

Під звуки оркестру прийшли до гарнізонного Будинку офіцерів, де і відбулася основна святково-урочиста церемонія під назвою «Квіти Перемоги». Розпочали її відповідно з яскравого дефіле-представлення винуватців цього заходу, кожен з яких, продумуючи свій вихід, імпровізував, щоб показати себе присутнім якомога ефектніше.

Як завжди, привітав усіх директор і вручив свідоцтва про повну загальну середню освіту спочатку золотим і срібним медалістам, а потім усім решта.

 

 

Схилили голови в скорботі про усіх загиблих у цій війні, вшанувавши їх пам’ять хвилиною мовчання.

З материнським благословенням до дітей звернулася мама срібного медаліста Литвинець Н.М., а також на сцену піднявся і його батько, який спеціально приїхав з передової, щоб привітати сина і його друзів із закінченням школи. Наші діти і їх батьки – справжні патріоти України, в цей день вони передали 5500 грн на купівлю автомобіля для ЗСУ.

Гарною піснею «Україна-родина» привітала випускників Аріша Соболєва. Цікавим, з легким відтінком гумору було інтерв’ю класного керівника Куркурузи Ірини Петрівни, яке у неї взяли ведучі заходу – наші молоді вчителі Романюк К.А. та Лисакович О.Г. Якщо Олег Миколайович – вже досвідчений ведучий, то для Катерини Анатоліївни – це був дебют, і, треба сказати, дуже вдалий.

 

 

А далі сцену віддали випускникам, і тут їх вигадкам і фантазії не було кінця. З великої валізи виймали свої старі прописи, зошити, шпаргалки, за кожним з яких стояли спогади, спогади, спогади…

 

 

Танцювали, співали, розігрували театралізовані сценки з шкільного життя, дякували вчителям і батькам за знання, любов та підтримку, і врешті-решт закружляли, мов білі лебеді, у ритмі ніжного вальсу, останнього в стінах рідної альма-матері.

 

 

Прощавай, дитинство!

Зустрічай, Україно, майбутнє своє,

Хай вони прославляють ім’я твоє!

 

В добру путь, дорогі випускники! Щасливої дороги!

З вірою у Перемогу! Слава Україні!